Кві 28

Героїчні події Великої Вітчизняної війни, визволення України і Хмельниччини від німецько-фашистських загарбників навічно залишаться в історії Другої світової війни, а імена воїнів – представників народів багатонаціонального Радянського Союзу, що звільняли і загинули за наш край, ніколи не зітруться зі світлої пам’яті подолян, усього українського народу.

В новий 1944 рік, не дивлячись на велику виснажливу війну, Радянський Союз вступив ще більш зміцнілою в економічному та воєнному відношенні державою. В минулому залишилися поразки на радянсько-німецькому фронті. Бійці та командири Червоної армії успішно оволоділи мистецтвом ведення війни, звільнили від окупантів 1020 тис. кв. кмтериторії СРСР, на якій проживало 46 млн. чоловік.

Довгоочікуваного звільнення від фашистського ярма дочекалася Україна. На початок 1944 р. радянська влада була відновлена на території понад 240 тис. кв. км. Від жахів гітлерівської окупації було звільнено Лівобережну Україну та столицю УРСР – м.Київ. На звільнених територіях розгорнулася відбудова промисловості та сільського господарства, яким гітлерівці завдали неймовірних збитків. Червона Армія широкомасштабними військовими діями громила ворога на Правобережній Україні.

Ставка Верховного Головнокомандування у стратегічній Дніпровсько-Карпатській операції ставила завдання повністю очистити від фашистів українські землі. Неймовірно важкі бої відбувалися при звільненні Хмельниччини в ході Проскурівсько-Чернівецької операції. Головний удар радянських військ був націлений на розгром силами Українських фронтів двох найбільших угрупувань німецько-фашистських армій ,,Південь” та ,,А”, які дислокувалися на території УРСР.

Зимова кампанія 1943-1944рр. для німецько-фашистських військ була надзвичайно складною. Давалися взнаки серйозні поразки в попередній час. Щоби не втратити боєздатність і повного розгрому вермахт робив неймовірні зусилля для закріплення на Правобережній Україні. Саме тому тут було сконцентровано до 35 відсотків усіх піхотних дивізій Східного фронту, 75 % – танкових, 33 % – моторизованих, що було наймогутнішим угрупованням збройних сил рейху. У складі груп армії ,,Південь” і ,,А” під командуванням генерал-фельдмаршалів Манштейна і Клейста перебували 14 із 18 танкових і 2 моторизовані дивізії, не враховуючи піхотних.

Під контролем ворога перебувала значна частина Правобережної України – сучасні Херсонська, Миколаївська, Кіровоградська, Черкаська, Вінницька, Одеська, Кам’янець-Подільська області, Західна Україна, Кримський півострів.

Гітлерівці тримали оборону проти 1-го, 2-го і 3-го Українських фронтів (командуючі М.Ф.Ватутін, І.С.Конєв, Р.Я.Малиновський), які форсованими діями звільняли Правобережжя.

З метою закріплення позиції військ 1-го Українського фронту в результаті Рівненсько-Житомирської операції 24 лютого рішенням Ставки Верховного Головнокомандування для наступальних дій на ковельському напрямку було утворено 2-й Білоруський фронт (командуючий генерал-полковник П.О.Курочкін).

Тому після успішного завершення Корсунь-Шевченківської операції Ставка Верховного Головнокомандування дала директиву командуючим ударом трьох фронтів на чернівецькому, уманському і новобузькому напрямках розколоти німецько-фашистське угруповання на окремі частини і завершити їх розгром, звільнивши Правобережну Україну і, вийшовши до Карпат, створити плацдарм для подальшого розгрому гітлерівців за межами України.

Головний удар по найпотужнішій групі військ ворога мали завдати війська 1-го і 2-го Українських фронтів на чернівецькому і умансько-ботушанському напрямках.

Після смертельного поранення М.Ф.Ватутіна 1 березня 1944 року війська фронту очолив Маршал Радянського Союзу Г.К.Жуков – безпосередній розробник Проскурівсько-Чернівецької операції.

Військам фронту ставилося завдання здійснити обхідний удар з лівого флангу групи армій ,,Південь” і захопити силами 13-ї і 60-ї армій лінію Броди – Тернопіль – Чортків. Крім того, 13-а армія напряму виходила на Львів. 1-а гвардійська армія націлювалася ударом на Старокостянтинів з завданням розітнути ворожий фронт і обмежити бойові дії гітлерівців, що оборонялися на р. Південний Буг в районі Вінниці, Хмільника, Бердичева.

4-а танкова армія у взаємодії з 60-ю армією мали спрямувати удар у південно-східному напрямку і разом з 3-ю гвардійською танковою армією у смузі дій 1-ї гвардійської армії оволодіти районом Проскурова і перетнути основну залізничну магістраль Львів – Жмеринка – Одеса – основну артерію постачання ворожих військ.

2-й повітряній армії ставилося завдання знищити ворожу авіацію на аеродромах Старокостянтинова, Проскурова, Вінниці, Калинівки, громити комунікації, підтримувати сухопутні війська.

Війська 2-го Українського фронту (до його складу входили 4-а, 5-а і 7-а гвардійські, 27-а, 40-а, 52-а і 53-я армії генералів І.В.Галаніна, О.С.Жданова, М.С.Шумилова, С.Г.Трофименка, П.Ф.Жмаченка, К.А.Коротєєва, І.М.Маначарова, три танкові армії – 2-а, 6-а і 5-а гвардійська генералів С.І.Богданова, А.Г.Кравченка та П.О.Ротмистрова, а також 5-а повітряна армія генерала С.К.Горюнова) мали розгромити ворога спершу на рубежі Виноград – Звенигородка – Шпола – на Умань, а потім на м. Ботошани (Румунія). Передбачалося завдати поразки 8-й армії (налічувала 20 дивізій), вклинитися і розсікти війська групи ,,Південь”, відрізати шлях відходу 1-ї танкової армії ворога, чим сприяти 1-му Українському фронту в її розгромі. Це було надто важким завданням, адже в першій лінії фронту ворог сконцентрував 17 дивізій чисельністю понад 260 тисяч солдатів і офіцерів. Вогненний потенціал складав 3,5 тисяч гармат і мінометів, майже 450 танків і штурмових гармат, близько 500 літаків.

На уманському напрямку маршал І.С.Конєв створив ударне об’єднання у складі 4-ї гвардійської та 40-ї, 27-ї, 52-ї, 53-ї загальновійськових армій, 2-ї і 5-ї танкових армій.

Радянські війська фронту мали на озброєні 6700 гармат, 662 танки і самохідні гармати, 551 літак.

У складі військових підрозділів вермахту перебувало 500 тис. бійців, 5,5 тис. гармат та мінометів, 1100 танків та штурмових гармат, 480 літаків.

Оборона вермахту на подільській землі складалася з двох ліній. Перша мала глибину від 4 до 6 км, а друга – розпочиналася на відстані 10-12 км від переднього краю. В цілому оборона являла собою систему окремих опорних пунктів побудованих в містах і селах, на стратегічних дорогах та висотах. Добудову інженерних споруд та підсилення і перегрупування військових підрозділів гітлерівці збиралися продовжувати і сподівалися, що березневе бездоріжжя змусить радянське військове командування відмовитися від проведення операції та дозволить їм закінчити будівництво фортифікаційних споруд.

Проскурівсько-Чернівецька операція розпочалася о 8 годині ранку 4 березня. Після артпідготовки пішли вперед воїни 1-ї гвардійської армії. З повітря громили ворога льотчики 2-ї повітряної армії. В той же день для розвитку успіху у смузі 60-ї армії генерала І.Черняховського були введені в битву 4-а і 3-я гвардійські танкові армії. 5 березня перейшли в наступ 18-а (генерал-лейтенант Є.П.Журавльов), 11 березня – 38-а армії.

29 березня було повністю оточене Дунаєвецьке угруповання ворога, війська 18-ї армії продовжували наступ і долаючи опір ворога оволоділи: Лошківцями, Федорівкою, Мицівцями, Татарисками, Пільним Мукаровим, Вихрівкою, Підлісним Мукаровим і Барбарівкою. Частини 22-го стрілецького корпусу, впродовж 30 березня продовжували наступ. Долаючи сильний опір ворога, вони просунулися на відстань до 10 км і оволоділи населеними пунктами: Нестерівці, Ганнівка, Стасівка, Гірчична, х. Степок, Червоне Село, Дем’янківці і Слобідка Гірчичанська. Радянські військові частини утримували блоковані гітлерівські війська по такій лінії: 18 – а загальновійськова армія головними силами вийшла на лінію Лошківці – Підлісний Мукарів – Гірчична; 38-а загальновійськова армія – Руда Горчичанська – Мала та Велика Побіянка, Лисець – Грушка; 1-а гв. загальновійськова та 3-я гв. танкові армії – Чемерівці – Великий Карабчіїв – Тернава Пільна.

30 березня частини 221-ї та 241-ї стрілецьких дивізій, відбивши в районі Малого Жванчика декілька атак ворога, звільнили села Ксаверівку та Млаки.

В цей же день командування 10-о гв. танкового корпусу віддало наказ командиру 30-ї стрілецької дивізії розпочати наступ в напрямі на Гуменці, Маків, Дунаївці, захопити до кінця дня м. Дунаївці та перекрити можливість ворогові відійти за р. Дністер. Бої за м. Дунаївці вели також війська 317-ї стрілецької дивізії. Місто визволено 31 березня в ході нічного бою.

Цього ж дня підрозділи 22-о стрілецького корпусу подолавши вогневий опір противника визволили села Нестерівці, Ганнівку, Гірчичну, Слобідку Гірчичнянську, Дем’янківці.

Утім гітлерівці не збиралися віддати без бою Гірчичну. Ворог силами двох батальйонів піхоти при підтримці 5 самохідних артилерійських установок провів контратаку та витіснив військові підрозділи 161-ї стрілецької дивізії на північну окраїну села. На допомогу радянським солдатам, що вели бій за село, прийшли підрозділи 317-ї стрілецької дивізії, які з маршу вступили в бій та звільнили населений пункт.

Кільце оточення радянські війська зімкнули 30 березня в районі Кам’янця-Подільського. Оточення провели: 4-а танкова армія лівого флангу 1-го Українського фронту, 40-а армія правого флангу 2-о Українського фронту. В кільці опинилися 11 піхотних, 10 танкових, 1 моторизована та 1 артилерійська дивізії. Всього 23 військових підрозділи. Майже цілий Сталінград. Оточення на відстані 150 км від лінії фронту було новим напрямом у воєнному мистецтві.

Підрозділи 22-о стрілецького корпусу 31 березня взято останній райцентр – Дунаївці., населені пункти Залісці, Січинці, Довжок, Воробіївка, Панасівка, Рахнівецька пошта, Слобідка Рахнівецька, Рахнівка, Гниловоди, Михайлівка, Шебениця.

Впродовж ночі ворог чинив відчайдушний опір наступаючим підрозділам 22-о стрілецького корпусу в районі Залісці, Панасівка. Сильний опір німецькі війська чинили в районі сіл Шатава та Маків. 31 березня підрозділи 7-о гв. танкового корпусу в районі хутора Степок вступили в бій з ворожою частиною. Ворог втратив 2 танки типу „Пантера”, 10 автомашин, 50 підвід, 40 солдатів і офіцерів, взято в полон 200 гітлерівців.

Ці населені пункти були звільнені 1 квітня.

За визволення Дунаєвеччини від німецько-фашиських окупантів склали свої мужні голови 825 бійців і офіцерів, прах яких покоїться у вісімнадцяти братських могилах району.

До 4 квітня вся територія області була вільною від німецько-фашиських загарбників.

У визволені населених пунктів області відзначилися підрозділи 60-ї армії 1-о Українського фронту. В ході Проскурівсько-Чернівецької операції її командування провело дві власні наступальні підоперації: першу з 4 по 20 березня, другу з 21 по 4 квітня.

В ході – першої військами 60-ї армії було прорвано оборону ворога на відстані 65 км. та за п’ять діб з боями пройшли понад 100 км і звільнили 549 населених пунктів, в тому числі частину сіл Тернопільської області. Війська армії перерізали ворожі комунікації Львів – Тернопіль – Проскурів – Волочиськ, що склало загрозу для оточення всього південного угрупування противника.

Армією було звільнено територію у 6 тис. кв. км, завдано важких людських та матеріальних втрат: 339-й, 44-й та 154-й піхотним та СС ,,Райх” і ,,Адольф Гітлер” танковим дивізіям. Станом на 9 березня 1944 р. війська армії вийшли на рубіж Катеринбург – Підволочиськ – Фрідріхівка – Лозова – Копачівка.

В ході другого етапу – армійські підрозділи у взаємодії з частинами 1-ї та 4-ї танкових армій 21 березня 1943р. прорвали оборону ворога по фронту на відстані 25км. та в глибину до 60-85 км. Від окупантів звільнено 388 сіл та міст Хмельницької і Тернопільської областей.

Військові підрозділи 1-ї гвардійської армії за визволення подільської землі вели кровопролитні бої з 208-ю, 96-ю, 291-ю піхотними дивізіями, 1-ю, 6-ю, 7-ю, 11-ю, 16-ю, 17-ю танковими дивізіями та відбірними танковими дивізіями вермахту ,,Адольф Гітлер” і СС ,,Райх”. До 30 березня ними було звільнено 1150 кв. км радянської території, понад 550 населених пунктів.

В результаті боїв були розгромлені: 96-а, 291-а, 208-а піхотні дивізії; 1-а, 46-а, 6-а, 19-а танкові дивізії та значну частину танкової дивізії СС ,,Райх”. Нанесено великих втрат живій силі та техніці елітної танкової дивізії СС ,,Адольф Гітлер”, танковим групам ,,Радовіц” та ,,Гуделіус”, 20 піхотним, 1 мотострілецькій, 1 артилерійській дивізіям, 2 окремим танковим групам, 11 танковим дивізіям.

В ході боїв радянські бійці цих двох армій знищили до 14 тис. ворожих солдатів та захопили в полон понад 1,5 тисяч, підбито, спалено 177 танків і самохідних артилерійських установок, 49 бронемашин, 2482 автомобілі, 114 мотоциклів, 100 тракторів та тягачів, знищено 130 гармат різного калібру, 845 кулеметів, 105 мінометів. Захоплено 84 танки, 18 бронетранспортерів, 220 кулеметів, 41 міномет, 1010 автомобілів, 6 млн. боєприпасів та 4,5 тис. т. продуктів та зерна.

Відступаючі гітлерівські війська чинили масові каральні операції щодо мирного населення, знищували виробничі об’єкти, палили села. Жорстокість нацистів продовжувалася до останніх днів окупації області. Відступаючи, фашисти мобілізували в свої колони мирне населення, як щит проти бомбардувань і артилерійського вогню радянських військ. Пройшовши певну відстань з фашистами, евакуйоване населення при першій же можливості розбігалося по домівках. Німецькі зондеркоманди, які рухалися в завершальному ешелоні відступаючих військ, жорстоко розправлялися з втікачами. Вони спалювали дотла села, а їх мешканців розстрілювали, а трупи спалювали. Так було з селами Воробіївка, Кустівці, Онацьківці, Полонського, Сьомаки Старосинявського, Караїна Теофіпольського, іншими 37 селами спалених фашистами.

Так закінчилася Проскурівсько-Чернівецька операція. Війська 1-го Українського фронту за період з 4 по 31 березня звільнили три обласних центри України: Вінницю, Кам’янець-Подільський, Чернівці, 57 міст, 647 великих населених пунктів, 3801 населений пункт, 11 залізничних вузлів. Загальні втрати ворога склали 208260 полонених та вбитих, 2187 танків та самохідних артилерійських установок, 4602 гармат, 2676 мінометів,8429 кулеметів.

За визволення Хмельниччини від німецько-фашистських загарбників віддали своє життя 30 тисяч бійців та офіцерів Червоної армії.

Дислоковані на звільненій території військові формування поповнилися десятками тисяч новобранців, яких згідно наказу Сталіна (за те, що перебували на окупованій території) направляли у штрафні батальйони. ,,Штрафникам” заборонялося видавати автоматичну зброю. Їх, під дулами кулеметів і автоматів загороджувальних загонів СМЕРШ, беззбройних, непідготовлених, як гарматне м’ясо, кидали у саме пекло в самих жорстоких баталіях. Тому багато новобранців 1944 р. з Житомирщини, наприклад, спочивають вічним сном на Хмельниччині, а подоляни – під Тернополем і Бродами. Тільки до 38-ї армії, наприклад, було мобілізовано 24 тисячі бійців з визволених територій.

У боях за визволення області відзначилися війська генерал-полковників І.Черняховського, Є.Журавльова, К.Москаленка, А.Гречка, генерал-лейтенанта Н.Пухова, генерал-майорів Гордєєва, Шмига, Афоніна, Чувакова, танкісти генерал-полковників Рибалка, Лелюшенка, генерал-лейтенантів Бондарева і Полубоярова, льотчики генерал-полковника авіації Красовського, артилеристи генералів Бриченка, Фролова та інших. 80 частин і з’єднань удостоєні почесних найменувань „проскурівських”, „остропільських”, „кам’янець-подільських”, „шепетівських”, „старокостянтинівських”, „ізяславських”, „ямпільських”.

Понад 15 тисяч воїнів нагороджені орденами і медалями, а 25, у тому числі 7 партизанів, отримали звання Героя Радянського Союзу.

В боях проти фашистів 18 тисяч уродженців області відзначені державними нагородами, 74 – стали Героями Радянського Союзу. Двічі удостоєний цього високого звання адмірал Флоту Радянського Союзу Сергій Георгійович Горшков.

Такі результати визволення Хмельницької області від німецько-фашистських загарбників. А до завершення війни залишалось ще один рік…

За матеріалами Збірника документів і матеріалів Проскурівсько-Чернівецька операція – видатна подія Другої світової війни:

Доземний уклін Вам! Шановні наші ветерани, за Вашу хоробрість, мужність, за понівечену лихоліттями війни юність, за втрачене здоров`я, за нездійсненні юнацькі мрії, за важкі повоєнні літа, за нескореність та мудрість, за активну життєву позицію, без якої молодому поколінню не ствердитись!

Начальник архівного відділу

Дунаєвецької районної

державної адміністрації А.І. Камінська

2012 рік.

автор: admin

Залиште свій коментар:

*